ВІЗОВИЙ СЕГМЕНТ УКРАЇНСЬКО-СЛОВАЦЬКОЇ СПІВПРАЦІ

 

Україна на „візовій карті” ЄС займає значне місце – майже кожна 10 віза країн  Шенгенської Угоди (9,2% всіх віз) в 2009 році видавалась в Україні. За цим показником Україна впевнено посідає 2 місце в світі поступаючись лише Російській Федерації (29,4%). Цей факт зумовлює глибоку взаємну зацікавленість  України та ЄС у сфері міграційної безпеки та створює підстави для продуктивного візового діалогу, метою якого є, з одного боку, скасування візового  режиму з боку ЄС, а з іншого, забезпечення належних гарантій безпеки з боку  України: безпека документів, охорона кордону, боротьба з нелегальною міграцією, іншими видами злочинності та корупції.
Наразі Україна та ЄС у переговорному процесі щодо лібералізації візового  режиму керуються балканською моделлю, згідно з якою ЄС допускає Україну  до європейського простору у сфері юстиції і внутрішніх справ за рахунок проведення системних реформ.

Зазначимо, що окрім головного виміру у візовому діалозі між Україною та  ЄС — практичного (проведення комплексних реформ в Україні), є ще і політичний, пов‘язаний зі стриманими настроями щодо безвізового режиму деяких країн ЄС, які піддають сумніву здатність України дотримуватися правил  ЄС, а також міграційними ризиками, які принесла остання хвиля розширення  ЄС.
Словаччина відноситься до так званої групи «нових» країн Європейського  Союзу, які нещодавно увійшли і в Шенгенський простір. Наразі візова політика Словаччини по відношенню до України здійснюється на підставі Шенгенських acquis, Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС,  Візовим кодексом ЄС, який введено в дію з квітня ц.р., та Угод між Словацькою  Республікою та Україною про місцевий прикордонний рух. Нові вимоги, правила та стандарти ЄС і Шенгену щодо візової політики стали новими як для  Словаччини, так і жителів України та її прикордоння. З огляду на це візову  політику і практику Угорщини і Словаччини щодо України, в першу чергу, слід  розглядати як складову політики ЄС з візових питань.

Відомо, що процес лібералізації візового режиму між Україною та ЄС був  започаткований Україною, яка в односторонньому порядку ввела безвізовий  режим для громадян країн ЄС. Подальша візова політика України спрямована  на відстоювання позицій безвізового режиму в’їзду своїх громадян до країн  ЄС на принципах взаємності. Активний рух до безвізового режиму розпочався з набранням чинності  з 1 січня 2008 р. пакету Угод між Україною та ЄС про спрощення оформлення  віз та реадмісію14 . Окреслюючи зміст, алгоритми та етапність просування  до безвізового режиму України з ЄС, необхідно зауважити, що наразі вже  є певні здобутки і результати.
В напрямку лібералізації візового режиму між Україною та ЄС за останній  період:

досягнуто спрощення візової процедури щодо оформлення шенгенських  віз (багаторазові, безкоштовні візи) для визначених 14 категорій громадян  всієї країни;

запроваджено місцевий прикордонний рух для жителів прикордонних територій України з Угорщиною15 , Словаччиною16  та Польщею17  та розпочато  роботу над його запровадженням з Румунією;

розпочато новий етап візових відносин з ЄС, а саме: від спрощення процедури оформлення віз до поступової лібералізації візового режиму (скасування  візових зборів для всіх категорій громадян України; розширення категорій  громадян, які б могли скористатися візовим спрощенням, запровадження  режиму безвізових поїздок для власників службових паспортів);

започатковано структурований візовий діалог з ЄС (формулювання заходів та рекомендацій, виконання яких дозволятиме запровадження безвізового режиму);

здійснено перші кроки в реалізації Комунікації Європейськкої Комісії «Східне Партнерство», зокрема розпочато роботу над підготовкою проекту «Дорожньої карти», що міститиме передумови та «технічні критерії», виконання яких дозволить скасувати візи у взаємовідносинах України з державами  ЄС (безпека документів, у т.ч. запровадження збору біометричних даних;

боротьба з нелегальною міграцією, включаючи реадмісію; підтримка громадського порядку та безпеки; захист фундаментальних прав людини);

скасовано консульські збори за оформлення національних довготермінових віз для поїздок до Словацької Республіки для всіх категорій українських  громадян.

За вказаними напрямами створені і працюють спільні робочі групи, які на  основі порівняльного аналізу Шенгенського законодавства та норм законодавства України узгоджують відповідні пропозиції до «Дорожньої карти»,  затвердження якої очікується в ході самміту Україна-ЄС під час головування  Бельгії восени 2010 р.

Завдяки реалізації Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення  віз, кількість шенгенських віз, отриманих громадянами України у 2009 р. сягнула 1 млн. 22 тис., що на 134 % більше ніж у 2008 р.(435 тис. віз). Як вже було  зазначено вище, експерти констатують, що кожна 10 шенгенська віза в світі  видається в Україні.
Крім того, серед позитивних змін, які відбулися протягом останнього періоду слід відзначити такі:
— значне збільшення кількості видачі безкоштовних віз;
— істотне збільшення відсотка видачі багаторазових віз (від 1 до 5 років);
— зменшення кількості відмов у видачі віз в середньому з 12 % у 2007 р. до 6 %  у 2008 р. та 5 % у 2009 р. Ці ж тенденції зафіксовані у 2010 р.
Втім аналіз процесу практичної реалізації Угоди про спрощення видачі віз,  як одного з основних інструментів лібералізації візового режиму, свідчить про  те, що ця реалізація не в повній мірі відповідає досягнутим домовленостям,  як зі сторони ЄС, так і України. Причинами незадовільної імплементації цієї  Угоди є як недосконалість відповідних механізмів у середині самої України,  так і відсутність єдиної консолідованої політики серед держав членів Шенгенської зони шодо візового режиму з Україною. Це стосується, до прикладу, неповної імплементації консульськими установами країн ЄС на території  України ключових статей (ст. 4-7) Угоди про спрощення оформлення віз, які  керуються, при цьому, власними консульськими інструкціями.

Згідно  Всеукраїнського моніторингу видачі віз   громадянам України консульськими установами країн ЄС на території України, якому підлягало  21 консульство з 11 країн-членів ЄС (10 у м. Києві та 11 в 6 областях України),  серед яких були і консульські установи країн Вишеградської четвірки, було  встановлено, що Угода сприяла певному покращенню ситуації з видачею віз  громадянам України переважно в країнах «старого» Шенгену. Країни «нового» Шенгену проводять більш жорстку і обмежувальну політику щодо в’їзду  громадян України на територію ЄС, ніж це передбачено Угодою, а положення  щодо видачі безкоштовних та багаторазових віз пільговим категоріям громадян України виконуються не в повному обсязі.
Стримання видачі безкоштовних та багаторазових віз пільговим категоріям громадян України консульськими установами ЄС віддзеркалилось у несправджених та завищених очікуваннях українських громадян щодо швидкого розв’язання більшості проблем, з якими вони стикаються в процесі  оформлення Шенгенських віз. Відповідно, роль Угоди у лібералізації візового  режиму для громадян України наразі залишається дискусійною, перш за все,  через неготовність українських заявників компетентно скористатися її можливостями. Наразі експерти відзначають, що потенціал Угоди про спрощення  оформлення віз між Україною та ЄС майже вичерпаний або близький до вичерпання.

В цьому контексті за результатами чотирьох етапів моніторингу на загальноукраїнському фоні, якість імплементації Угоди про спрощення оформлення  віз консульських установах ЄС на території Закарпатської області (Генеральному консульстві Угорської Республіки в м. Ужгороді, Консульстві Угорської  Республіки в м. Берегово та Генеральному консульстві Словацької Республіки в м. Ужгороді) вигідно вирізняється від загальноукраїнських показників та  є однією з найкращих. Чотири етапи моніторингу засвідчили, що Угорщина  та Словаччина загалом дотримуються взятих на себе за Угодою зобов’язань,  зокрема, плати за оброблення заяв та терміну розгляду заяв. Незалежно  від поінформованості громадян про цю Угоду, консульства зазначених країн  надають безкоштовні та багаторазові візи пільговим категоріям громадян,  якщо мета подорожі узгоджується з положеннями Угоди. Особливо слід відзначити суттєві позитивні зміни, які відбулися в Генеральному Консульстві  Словацької Республіки в м. Ужгороді протягом 2009 р. Зокрема це: збільшення  видачі багаторазових та безкоштовних віз; проведення консультацій для аплікантів щодо процедури подання документів; скорочення терміну очікування  на отримання візи (5-7 днів), суттєве покращення ставлення співробітників  до українських заявників.

Результати моніторингу підтверджуються і офіційними статистичними даними Генерального Консульства Словацької республіки в м. Ужгороді.
Зазначимо, що можливості жителів прикордонних територій України в т.ч.
і Закарпатської області щодо використання інструментів лібералізації візового режиму значно ширші, оскільки наразі виключно на них поширюється  дія Угоди про спрощення оформлення віз та угод про місцевий прикордонний рух.

Запровадження Інституту місцевого прикордонного руху (“the local border  trai    c”) щодо громадян України слід розглядати як апробацію нових інструментів лібералізації візової політики країн ЄС до України з перспективою повної відміни візового режиму.
Місцевий прикордонний рух – це спеціальний режим систематичного перетину кордону і перебування жителів прикордонних регіонів у визначеній  прикордонній зоні сусідніх країн на підставі спеціального документу з метою  родинного, соціально-культурного, туристично-оздоровчого, економічного,  наукового спілкування. Застосування цього інструменту лібералізації візового режиму сприяє, в першу чергу, розвитку добросусідських відносин та  регіональної співпраці, збереженню і підтримці соціальних, культурних, сімейних, економічних зв’язків між жителями прикордонних територій країнсусідів тощо. Європейський Союз схвалив цей досвід, на сьогодні місцевий  прикордонний рух став одним із ексклюзивних досягнень Європейського  Союзу в напрямку лібералізації візового режиму з Україною.
Саме між Угорщиною та Україною в 2007 р. вперше було запроваджено Інститут місцевого прикордонного руху. Позитивні практичні результати Угорщини у застосуванні місцевого прикордонного руху, а головне затребуваність  цього інструменту лібералізації візового режиму сприяли запровадженню  його і між Словаччиною і Україною восени 2008 р., а пізніше – між Польщею  та Україною. Але необхідно зазначити, що форми та умови дії цього інструменту наразі є різними.

Форма місцевого прикордонного руху Угорщини передбачає можливість перебування в 50 км прикордонній зоні (244 угорських та 384 українських населених пунктів). Вартість дозволу на місцевий прикордонний рух складає 20  євро, яка не стягується з визначеної категорії громадян (інваліди, пенсіонери,  діти у віці до 18 років та дітей, що знаходяться на у триманні, віком до 21 року).

Дозвіл оформлюється протягом 10 днів, період дії дозволу коливається від 1  до 5 років, термін перебування не має перевищувати 90 днів.
Форма місцевого прикордонного руху Словаччини передбачає можливість  перебування в 30-50 км прикордонній зоні (299 словацьких та 280 українських населених пунктів). Вартість дозволу складає 20 євро, від цієї сплати  звільняються пенсіонери, старші  60 років, та діти віком до  15 років. Період  оформлення дозволу коливається від 60 до 90 днів, період дії дозволу від 1 до  5 років, а термін перебування не має перевищувати 30 днів протягом одного  візиту та загалом не перевищувати 90 днів впродовж 6 місяців.

Форма місцевого прикордонного руху Польщі  передбачає можливість перебування в 30 км прикордонній зоні від спільного кордону (1822 польських  та 1545 українських населених пунктів). Вартість дозволу складає 20 євро, від  цієї сплати звільняються інваліди, пенсіонери та діти віком до 18 років. Період  оформлення дозволу має тривати не більше 60 днів з дня прийняття заяви,  а в окремих випадках цей строк може бути продовжено до 90 календарних  днів, період дії дозволу до 5 років, а термін перебування не має перевищувати  60 днів з моменту перетину кордону, але загалом не більше 90 днів протягом  кожних 6 місяців з дати першого перетину кордону.
Результати практичного функціонування місцевого прикордонного руху  між Україною і Угорщиною, Україною і Словаччиною, Україною і Польщею наразі показали, що існуючі відмінності в формах місцевого прикордонного  руху по відношенню до України значно впливають на бажання та можливості  жителів прикордоння України користуватися цим інструментом лібералізації  візового режиму. Про це свідчать і офіційні статистичні дані Генеральних консульств Угорщини та Словаччини в Закарпатській області.

ВИСНОВКИ  
Словацька Республіка — безпосередній західний сусід України. Незважаючи  на те, що ця невелика центральноєвропейська держава, яка майже в десять  разів поступається Україні масштабами території та чисельністю населення, її  досвід проведення внутрішніх реформ на шляху євроінтеграції, є показовим  прикладом для України. Наразі за оцінками Європейської Комісії Словаччина  залишається однією з найуспішніших „нових” країн ЄС. За результатами розвитку словацької економіки в 2010 році Європейська Комісія прогнозує Словаччині в наступному році найвище економічне зростання з-поміж усіх країн  Європейського Союзу.

Наразі, можна констатувати, що за період 1993 – 2010 рр. була сформована  система взаємодії між основними державними інституціями України і Словацької Республіки — парламентами і урядами, міністерствами і відомствами та  іншими владними структурами. Разом з тим, зазначимо, що зв’язки суб’єктів —  структурних елементів системи українсько-словацького міждержавного співробітництва мали різну інтенсивність. Офіційні контакти Президентів двох  країн відбувалися лише в 1999-2000 рр. та знову активізувалися 2010 році.

Важлива роль у формуванні системи і координації українсько-словацького  співробітництва відводиться діяльності Міжурядової українсько-словацької  комісії з питань торгово-економічного і науково-технічного співробітництва,  Міжурядовій українсько-словацькій комісії з питань національних меншин,  освіти і культури та Міжурядовій українсько-словацькій комісії з питань транскордонного співробітництва, діяльність якої відновилася в 2010 році.

Складовою частиною — підрівнем українсько-словацького співробітництва  є взаємодія регіональних і місцевих органів державної влади і самоврядування  України і Словацької Республіки, транскордонна співпраця регіонів двох країн,  у тому числі в рамках Карпатського єврорегіону. Створено широку договірноправову базу українсько-словацького міждержавного співробітництва, яку  складають понад 100 двосторонніх міжнародно-правових документів. Водночас, існують чинники, які  знижують ефективність українськословацького співробітництва. Вони мають як внутрішньо- так і зовнішньополітичний характер. Зокрема, це належність до різних інтеграційних структур.

Словацька Республіка об’єктивно зацікавлена в стабільному розвитку незалежної демократичної України, так само як і в економічному співробітництві  з нею — для країн Центральної Європи Україна залишається стратегічним  транзитним шляхом до ринків країн СНД.

На порядку денному українсько-словацьких відносин залишаються питання  активізації співробітництва двох країн – від динамізації двосторонніх  стосунків на всіх рівнях до співробітництва в загальноєвропейських структурах з використанням нових інструментів та можливостей, які надає Комунікація Європейської Комісії „Східне партнерство ” та головування Словаччини  у Вишеградській четвірці.

 
ВІЗОВИЙ СЕГМЕНТ УКРАЇНСЬКО-СЛОВАЦЬКОЇ СПІВПРАЦІ  

Метки

Схожі повідомлення

  • No Related Posts

Автор