Моральні закони управління

 

Моральність не є такою сферою людської діяльності, яку б можна було  поставити осторонь інших людських справ. Вона складає універсальний  вимір нашого життя. Усі наші конкретні дії є добрими або злими. Якісь  дії можуть бути морально нейтральними, тобто поза добром та злом,  тільки тоді, коли ми трактуємо їх абстрактно. Наприклад, відвідини сусіда, написання статті, участь у політичних нарадах і т. ін. можуть бути  чимось морально нейтральним, чимось, що лише в конкретній реалізації  стає моральною або неморальною дією.

Отож немає підстав, щоб фактично реалізоване, а не розглянуте  абстрактно відправлення влади, мало би бути позбавленим рис моральності або неморальності. Водночас варто зважати і на те, що в  новітні часи не тільки сферу здійснення влади намагаються вилучити  з-під дії моральних законів. Наприклад, з часів романтизму деякі митці  вважаються за надлюдей, які можуть не зважати на моральні закони,  обов’язкові для людей звичайних. Так само в господарських сферах  часом формується погляд, за яким дію моральних засад іноді можуть  призупиняти закони економіки. Це не так, адже моральному праву  підлягають усі людські дії, усі без винятку, і у тім числі дії політичні,  мистецькі чи економічні.

Варто усвідомити ще одне непорозуміння, коли йдеться про моральність та неморальність в будь-якій сфері людської активності і, між іншим, в сфері відправлення влади. А саме: завдяки  Канту в європейській моральній рефлексії переважає деонтологія, тобто ідея обов’язку.  У результаті іноді складається враження, що етиків та філософів моралі  головним чином цікавить пошук відповіді на питання: що нам можна і  чого не можна, що ми повинні робити і що нам заборонено. Звичайно,  питання про межу між добром та злом дуже важливі, гірше, що вони  майже монополізували моральну рефлексію. Ще й так монополізували,  що з поля наших моральних інтересів та пошуків майже зникли можливо  важливіші питання, як то: про сенс та мету нашої вражаючої здатності  до здійснення добра, або питання про те, як конкретно і позитивно в нашому просторі (напр. у сфері здійснення влади) може реалізуватися   свобода здійснення добра.

Варто пригадати інтуїції старих моралістів, які вказували на радикальну  відмінність моральних засад, що стосуються зла і добра. А саме, що зла не  можна чинити за жодних обставин, натомість наш обов’язок чинити добро  може реалізовуватися в різний час, в тисячу способів, вибір яких великою  мірою залежить від нас самих. Навіть тоді, коли ми зобов’язані до якогось  конкретного добра (наприклад турбуватись про старих батьків), зазвичай ми  самі обираємо, в який спосіб з цим впоратися. Простір нашої моральної  свободи величезний, бо нам належить не тільки вибір способу здійснення  добра, але часто і вибір самого добра, яке маємо намір вчинити.

Якщо тема „моральність в сфері здійснення влади” викликає негативні  асоціації із заборонами на деякі дії, то напевне лише тому, що мало міркуємо про сенс, обсяг та можливості, які виникають з нашої моральної  свободи. Брак такої рефлексії над політичною діяльністю може стати  однією з причин гідного жалю погляду, за яким здійснення влади є чимось від природи обділеним.