Моральний зріз політичної діяльності

 

Якщо ми говоримо про ґенезу етики й моралі управлінців, варто згадати, взагалі, про походження державної служби, як специфічного виду  діяльності, спрямованого на втілення політики держави й реалізації, від  її імені, основних соціальних і політичних програм серед громадян. Історики шукають основи формування держслужби у витоках становлення  держави, як громадсько-політичної інституції.

Скажімо, в ХХ столітті до  нашої ери в Древньому Шумері відбулося перше повстання за соціальну  справедливість супроти державного апарату, там же з’явилися зародки  двопалатного парламенту й етичних правил держслужби. Стародавня  Греція і Давній Рим відіграли велику роль у більш фундаментальному  формуванні етики державної служби, як прообразу управлінської еліти сучасних капіталістичних держав. Саме там піддається аналізу природа  влади, у філософії зароджуються та набувають трактування поняття  «влада», «взаємодія з суспільством», «роль права». Суттєвий вплив на  формування поняття суспільної етики спричинили і історичні реалії  формування держслужби в тій чи іншій країні.

Наприклад, німецький філософ Освальд Шпенглер, ще на початку  ХХ століття вже нашої ери, окреслив культуральне походження моралі:  «Існує стільки ж моралей, скільки й культур, не більше й не менше…  Окрема людина може чинити морально чи неморально, робити «добро»  або «зло», виходячи з правідчуття своєї культури, але теорія її просто  задана наперед. У кожної культури є свій власний масштаб, термін дії  якого розпочинається і закінчується разом з нею. Загальнолюдської моралі не існує».

Споконвіків нам притаманні були природні чесноти: співчуття, доброта, незлобливість, сердечність, сумління, почуття  справедливості. За століття ці поняття певною мірою нівелювалися й  зазнали деструктивних впливів внаслідок братовбивчих війн, державних міжусобиць чи соціальних катаклізмів. Становлення нашої державності наприкінці  характеризується безкомпромісною  політичною боротьбою за владу, утворенням мафіозно-олігархічних  угруповань, нехтуванням політичними правами і свободами громадян.
Цікаво, що серед причин такого стану справ часто називають значне  поширення корупції в державі і суспільстві. Як зазначає у своїй книзі  «Корупція – корозія влади» дослідник цього явища Микола Мельник:  «У конкретних корупційних проявах, як у дзеркалі, знаходить відображення психологія конкретних індивідуумів, у корупції як соціальнополітичному явищі відбивається психологія соціальних груп і всього  суспільства».

Корупція не може існувати поза межами влади. Похідним моментом  корумпованих відносин є наявність у суб’єкта корупції владних повноважень. Як зазначив один із дослідників, «влада корумпує, а абсолютна влада корумпує абсолютно…». В абсолюті власної безкарності  влада запустила щупальці корупційного спрута чи не в кожну  суспільну галузь. «Зараз дійшло до того, що майже жодне питання, яке  органи державного управління різного рівня на підставі чинного законодавства мусять вирішувати згідно з заявами громадян на їхню користь,  не вирішується без прямого чи закамуфльованого хабарництва. Але й  хабарництво – це тільки один вид злочинної діяльності, який порушує  права і свободи громадян, при чому порушує не лише відносно конкретних громадян, а навіть стосовно загальних інтересів народу,  оскільки як із соціально-економічної точки зору, так і з моральної негативно впливає на становище країни в цілому». Корумпованість державних службовців і можновладців – слуг народу – прямо похідна від відношення до цього явища самого народу.