Аналіз стану науково-інноваційної сфери в країнах із ринковою економікою й в Україні

 

 Аналіз стану науково-інноваційної сфери в країнах із ринковою економікою й в Україні
В даний час перехід від індустріального до постіндустріального етапу  розвитку світової економіки характеризується глобалізацією економічних  процесів, що супроводжується зростаючою наукоємністю. При цьому у високорозвинених країнах спостерігається випереджальний ріст рівня життя  населення в порівнянні з іншими країнами.
В США за останні 20 років мінімальна величина питомої ваги передових технологій в економічному рості оцінювалася в 15%, а максимальна  – у 50%1 . В даний час у високорозвинених країнах на питому вагу нових  знань, що втілюються у технологіях, устаткуванні, підготовці кадрів, організації виробництва, припадає від 70 до 85% приросту валового внутрішнього продукту (ВВП) 2 . В Україні аналогічні оцінки за питомою вагою передових технологій в економічній динаміці з початку реформ представлені  фрагментарно 3 . Науково-технологічний розвиток окремої країни визначається насамперед діючими в ній пріоритетами, засобами їхнього досягнення, що вимірюються результатами й масштабом їхнього використання. При  формуванні орієнтирів науково-технічного розвитку для створення перспективного виробничо-технологічного потенціалу значну роль грає державна  науково-технічна політика, що розробляється в рамках стратегії національного й міжнаціонального розвитку (наприклад, Європейський Союз).


Механізм конкурентної боротьби на внутрішньому й зовнішньому ринках змушує компанії формувати стратегії розвитку з використанням передових досягнень власної й світової науки. Державна науково-технічна політика в цих країнах допомагає формувати пріоритети і напрямки технологічного розвитку країни, у рамках яких корпорації реалізують свої стратегії. Інвестиції в науку й технології створюють потенціал конкурентноздатності продукції на ринках. Ефективна реалізація продукції на світових  ринках дозволяє виділяти ресурси на проведення нових НДДКр і впровадження прогресивних технологій.
Порівняльний аналіз тенденцій розвитку науково-інноваційної сфери  в розвинутих країнах і Україні .
Отже, основні тенденції розвитку науково-технічної сфери в Україні  виявилися протилежні тенденціям, що склалися у развинутих країнах. Їх  можна змінити тільки після виникнення позитивних змін у самій економіці.  Однак деякі зміни в економіці можна одержати тільки спираючись на наукові результати й супровід наукою цільових змін в економіці й суспільстві. Можливість реалізації інноваційної стратегії розвитку економіки України прямо залежить від створених державою необхідних і достатніх умов  і способів їхньої підтримки як на державному рівні, так і на рівні суб’єктів  економіки й населення країни.
Важливим кроком у реалізації ресурсо-інноваційної стратегії буде визнання державою необхідності переходу до інноваційного розвитку економіки, визначення цілей стратегії, основних умов і послідовності дій при  її реалізації, а також очікуваних результатів. Населення й підприємці повинні сформувати соціальне замовлення уряду, а держава виробити необхідний механізм по його реалізації. Держава при розробці стратегії неодмінно  повинна спиратися на збережений потенціал вітчизняної науки, оскільки  реалізація активної інноваційної політики можлива тільки на основі національного наукового потенціалу. Для цього держава повинна відмовитися  від байдужного відношення до ролі й місця науки в розвитку економіки,  перейти до спільної розробки з науковим співтовариством стратегій розвитку України і їхньої комплексної експертизи, При цьому буде потрібно  змінити негативне відношення населення країни до науки і нових технологій, підвищити престиж праці вченого, забезпечити приплив молодих  кадрів у науку.

Необхідне відмовлення від прямої, базової підтримки безперспективних, непріоритетних напрямків досліджень (особливо фундаментальних)  фінансується за рахунок держави з переорієнтацією й концентрацією потенціалу на більш важливих напрямках.

Академічний сектор науки повинний активно освоювати прикладну частину НДДКр. А для цього великі компанії повинні підтримувати як галузеву науку, так і укладати довгострокові контракти з університетами й інститутами. Особливо важливий фактор для забезпечення умов інноваційного розвитку економіки – сформувати на рівні держави модель прикладної науки, яка  б передбачала комплексний підхід до формування й підтримки пріоритетів.

Без прикладної науки, що має тісні зв’язки з виробництвом, фундаментальні дослідження самі по собі будуть неефективні для економіки, оскільки  їхніми результатами в остаточному підсумку скористаються країни-конкуренти або вони втратять комерційну цінність Проблеми розвитку прикладної науки в даний час багато в чому повинні зважуватися вже за допомогою фундаментальної науки, оскільки відбувається постійне ускладнення  розв’язуваних задач і лавинообразне нагромадження інформації.

Необхідне збереження й підтримка фундаментальних наукових шкіл,  забезпечення умов наступності. Однак для них також необхідний селективний вибір з погляду їхньої пріоритетності й забезпечення зв’язку через  прикладну науку й розробки з реальним сектором економіки.
Необхідна система державних заходів, які б забезпечували ліквідацію  несумлінної конкуренції й можливостей установлення не правовими способами параметрів економічного простору. За рахунок цього суб’єкти економіки будуть конкурувати між собою переважно тільки через цінові і якісні  характеристики виробленої продукції, а не через інші механізми впливу на  ринок, що неодмінно змусить їх орієнтуватися на досягнення науки й техніки і використовувати їх при формуванні потенціалу й стратегій розвитку.

Одним із важливих компонентів підтримки ресурсо-інноваційної стратегії є твердий добір технологій на рівні держави, що складають базис реалізації стратегічних інтересів національної економіка. Для цього буде потрібно створити спеціальний орган, що здійснює постійний моніторинг  складу розроблювальних, створених і застосовуваних технологій, а на його  основі здійснювати як контроль експорту технологій, що виключає передачу стратегічно важливих і новітніх українських технологій в інші країни,  так і контроль за імпортом технологій, що передбачає захист внутрішніх  ринків від неякісних, шкідливих, відсталих технологій і продукції, у т.ч.  імпортних.

Потрібно забезпечити орієнтацію суб’єктів економіки на розробку й освоєння комплексних технологій, із мінімальними втратами потенціалу, що  забезпечують узгодження власне технології, техніки й устаткування, організованої праці й керування на стійкий випуск продукції у широкому діапазоні потужностей з однаковою ефективністю. таку орієнтацію держава може  підтримувати за рахунок податкових пільг і пільгових умов фінансування  (кредитування). Упроваджень комплексних технологій по перспективних  напрямках розвитку виробничо-технологічної структури економіки буде  сприяти не тільки підвищенню ефективності виробництва, але і ліквідації накопичених структурних зрушень з одночасним ростом технологічного  рівня.
Для переходу вітчизняної економіки до активного інноваційного розвитку необхідна державна підтримка освоєнню нових технологій. Державну  підтримку в освоєнні повинні одержати тільки ті технології, що явно краще існуючих і одночасно мають багатоцільовий, багатогалузевий характер  застосування, а техніко-економічні характеристики за всіма показниками  перевершують вітчизняні аналоги. такий вид підтримки можливо робити  через створення Державної цільової програми, фінансованої за рахунок  бюджетних засобів.

 

 
Аналіз стану науково-інноваційної сфери в країнах із ринковою економікою й в Україні  

Метки

Схожі повідомлення

  • No Related Posts

Автор