Політика ЄІБ

Європейський інвестиційний банк
Європейський інвестиційний банк — це фінансова установа Європейського cоюзу. На сьогодні це одна з найбільших  міжнародних фінансових організацій у світі, чий загальний  обсяг позик лише у 2006 році склав 53,4 мільярда євро.
Як у самій Європі, так і за її межами ЄІБ починає все частіше  фінансувати крупні інфраструктурні проекти у таких сферах,  як добувна промисловість, транспорт, енергетика, сільське  господарство, водокористування та утилізація відходів.
Масштабні проекти у цих секторах часто розглядаються, як  такі, що мають довготривалі екологічні та соціальні наслідки, наприклад, забруднення, знищення екологічних систем  та прискорення кліматичних змін.

Рішення про інвестування у проекти подібного ґатунку потрібно приймати з обережністю і необхідно проводити їх  ретельну оцінку з використанням жорстких екологічних та  соціальних стандартів, аби гарантувати відсутність кращих  альтернатив. Наслідки кожного проекту потрібно оцінювати  таким чином, щоб можна було належним чином зайнятися  їх вирішенням та пом’якшенням. Варіант „заборони інвестування” потрібно застосовувати у випадках, коли неможливо  пом’якшити негативні наслідки, і коли таких наслідків більше, аніж переваг.
© Peter Sinkamba На папері ЄІБ недвозначно наголошує про свою підтримку  та стимулювання завдань ЄС, включаючи захист та покращення довкілля, про що говориться у Статті 2 Угоди про Європейську спільноту. Крім того, у Статті 6 Угоди говориться,  що будь-яка діяльність та процедура ЄС повинна поважати  законодавство про охорону навколишнього середовища.

Таким чином  ЄІБ зобов’язаний дотримуватися правил ЄС  щодо захисту довкілля, а його процедури повинні відповідати природоохоронним вимогам ЄС.
Однак на практиці ЄІБ не має задовільної екологічної та  соціальної політики. Коли мова заходить про діяльність ЄІБ  всередині ЄС, ЄІБ заявляє, що дотримується засад європейського законодавства, однак не існує чіткої процедури  перевірки такого дотримання законодавства ЄС у проектах,  фінансованих ЄІБ. За межами ЄС Європейський інвестиційний банк посилається на законодавство ЄС у якості „взірця”, а також посилається на “відповідні місцеві умови” —  неможливо точно знати, які норми будуть використані для  оцінки проектів, фінансованих ЄІБ за межами ЄС.ЄІБ у даний час провадить діяльність у екологічно шкідливих секторах, видає мільйонні позики на суперечливі проекти, такі як  крупні кар’єри відкритого типу у Замбії, проект гідроелектростанції Нам Теун 2 у Лаосі, нафтопровід Чад-Камерун і  сумісне фінансування нового целюлозно-паперового заводу у Бразилії.

Руйнівні наслідки таких проектів явно суперечать заявам  ЄІБ про те, що захист довкілля є одним з його головних пріоритетів. Відсутність чіткої природоохоронної, соціальної  політики, а також процедур захисту змушує сильно сумніватися у тому, що ЄІБ стимулює „сталий розвиток”, котрий є  суттєвою частиною будь-якого проекту, як зазначено у програмних документах ЄС.
Природоохоронні стандарти  ЄІБ Не дивлячись на те, що ЄІБ зробив поступ, прийнявши Європейські принципи  охорони довкілля у червні 2006 року, і  опублікувавши свій „Довідник з питань  природоохоронної та соціальної практики” у серпні 2007 року, його природоохоронні та соціальні процедури далекі  від комплексності та функціональності.

ЄІБ не має детальних та обов’язкових  для виконання процедур захисту, аби  гарантувати високий рівень захисту  як довкілля, так і громад, котрі зазнають впливу його проектів. Навпаки,  Світовий банк і Європейський банк  реконструкції та розвитку (ЄБРР) мають принципи захисту, які забезпечують можливість громадської звітності і  за умови належної реалізації, можуть  пом’якшити чи заборонити проведення проектів зі шкідливими наслідками.
ЄІБ випустив чотири документи, які  стосуються його принципів і процедур  природоохоронної політики:
–Екологічна декларація (Environmental  Declaration), 2004  –Природоохоронні процедури (Environmental Procedures), 2002  –Декларація Європейських природоохоронних принципів (Declaration on  European Environmental Principles),  2006  –Довідник з питань природоохоронної  та соціальної практики (Environmental  and Social practices Handbook), 2007  Перші три документи стосуються тільки  загальних принципів. У них містяться  достойні думки, але вони не забезпечують ніяких чітких принципів діяльності. „Довідник з питань природоохоронної та соціальної практики” описує  процедуру оцінки проектів ЄІБ, а також  міжнародні закони, стандарти та конвенції, які використовуються у цілому  ряді випадків, включаючи питання  охорони довколишнього середовища.
Однак цьому документу також бракує  точності та ясності. У розмитих термінах в ньому говориться про принципи  без описання чітких та обов’язкових  критеріїв оцінки проектів.
Проблеми з процедурами  виконання проектів ЄІБ  та їх оцінкою

Обмежені ресурси.
Колектив ЄІБ, який проводить оцінку  проектів, теоретично робить це з  кономічної, технічної, фінансової і екологічної точок зору і, зазвичай, складається з інженера та/або економіста  — з відповідними галузевими кваліфікаціями і знаннями — з Управління  проектів ЄІБ. Робота цього департаменту підкріплена трьома відносно новими органами з „фахових екологічних  питань” в структурі ЄІБ: Відділ сталого  розвитку, Група екологічної експертизи  і Організаційного комітету з питань довкілля.

На практиці ЄІБ майже не зазнав змін,  незважаючи на створення цих трьох  внутрішніх органів, оскільки вони  складаються з існуючого персоналу  банку і при їх створенні майже не були  задіяні нові людські ресурси. Відносно  мала кількість задіяного персоналу,  особливо персоналу з фаховим природоохоронним досвідом, у поєднанні  зі значним обсягом робіт, виливається  у неповну і часто поверхневу екологічну експертизу проектів.
Оцінка проектів і супровідні заходи  лише на словах 

Коли справа стосується ЄІБ, то Оцінка  впливу на навколишнє середовище  (ОВНС) схожа більше на процедуру  заради „галочки”, аніж серйозний захід. Світовий банк та ЄБРР проводять  докладні ОВНС, котрі мають значний  вплив на рішення про затвердження  проекту. Однак ЄІБ може затвердити  проект іще до завершення процесу  оцінки впливу проекту на навколишнє  середовище. Більше того, коли йдеться  про проекти ЄІБ, уся відповідальність  за здійснення процедур оцінки впливу на навколишнє середовище лежить  на замовнику проекту проекту, який,  звичайно ж, зацікавлений у позитивному результаті ОВНС.
Також існує очевидний розрив між реалізацією проекту та післяпроектним  моніторингом природоохоронних цілей, оскільки ЄІБ покладає усю відповідальність за дотримання природоохоронних стандартів на тих замовників  проектів проектів, котрі отримують фінансування банку. Крім того, обмежені  кадрові можливості ЄІБ не дозволяють  проводити регулярний моніторинг дотримання природоохоронних стандартів протягом всього періоду реалізації  проекту, а відділ оцінки діяльності ЄІБ   проводить оцінку лише по факту завершення обмеженої кількості проектів.
ЄІБ за межами ЄС Крім того, до сьогодні існує вражаючий  розрив між стандартами, яких ЄІБ готовий дотримуватися всередині ЄС і за  його межами. Від проектів в межах ЄС  вимагається „відповідність” законодавству і стандартам ЄС, однак проекти, що здійснюються за межами спільноти, використовують їх лише в якості  „взірця”.

ЄІБ зауважує, що застосування стандартів ЄС до проектів за межами  спільноти підпорядковується місцевим умовам, таким як: фінансова виправданість, місцеві екологічні умови,  міжнародної зразкової практики і посилання на такі фактори, як вартість застосування. Ці обмеження залишають  достатньо місця для трактування того,  яким саме чином стандарти ЄС потрібно враховувати за межами ЄС. Отже,  незважаючи на те, що загальні інвестиції ЄІБ за межами ЄС у 2006 році  на загальну суму 5,9 мільярда євро  перевищують обсяги кредитування декількох інших багатосторонніх кредиторів, включаючи ЄБРР та Міжнародну фінансову корпорацію, ЄІБ не має  обов’язкових стандартів і точних процедур, які б гарантували, що такі капіталовкладення не завдають шкоди  навколишньому середовищу або місцевим громадам. Звичайно, слід зазначити, що в таких країнах чинні національні природоохоронні принципи і  процедури досить часто недостатні або  й взагалі відсутні.

Важливі складові діяльності  ЄІБ 

Через неналежне кадрове забезпечення та бажання перекласти дотримання  процедури ОВНС на плечі замовників   проектів Європейському інвестиційному банку бракує адекватної інформації, яка б дозволила йому враховувати  можливі альтернативи запропонованим проектам, котрі мали б менш виражений вплив на навколишнє середовище та громади.

У своїй діяльності ЄІБ керується попитом, а тому у даний час не сприяє сталому розвитку: він просто реагує на потреби своїх клієнтів. Така практика  жодним чином не може бути задовільною для державної організації ЄС, котра, в кінцевому рахунку, зобов’язана  підтримувати цілі ЄС.

З боку ЄІБ існує незначне кредитування, яке націлене на захист природи.
Більша частина цих кредитів зосереджена на технологічних, часто природоохоронних проектів кінцевого циклу.

У той час, як ЄІБ визнає існування  проблеми зміни клімату і декларує  своє бажання, інвестування у проекти,  що не сприяють таким змінам, банк і  досі продовжує фінансувати проекти,  які викликають явні кліматичні зміни.
Це такі проекти як видобуток нафти і  газу, включаючи побудову нафто- і газопроводів, а також кам’яновугільних  електростанцій. Більше того, велика  частина кредитного портфелю йде  на транспортні проекти, що чинять нищівний вплив на навколишнє середовище.

Між 1996 і 2005 роками ЄІБ вклав  112 мільярдів євро у транспорт, більше половини цих грошей пішло на дорожній та повітряний транспорт. В Центральній і Східній Європі ця цифра  становить 68% від загального кредитного портфелю. В цей період ЄІБ також  кредитував 16 мільярдів євро у авіаційну промисловість для розширення  аеропортів, придбання і виробництва  літаків. Ймовірні загальні викиди СО2  від дев’яти фінансованих ЄІБ проектів  розширення аеропортів, включаючи  5-ий термінал Хітроу і 5-ту злітну смугу  голландського аеропорту Схипхол при  повному завантажені нових об’єктів  (45,15 мт), перевищують загальні річні  викиди СО2 Швейцарії, Ірландії, Норвегії або Словаччини.
За межами EU Європейський інвестиційний банк – це крупний інвестор у добувній галузі промисловості, незважаючи на руйнівні наслідки для довкілля.
У Замбії, де з 2000 по 2006 роки більше 81% інвестицій ЄІБ пішло у гірничовидобувні проекти, дослідження показують, що шахти, фінансовані ЄІБ,  спричинили значні викиди шкідливих  речовин у атмосферу, вже не кажучи  про забруднення річок та підземних  водоносних горизонтів.

Коли мова заходить про гідроелектричні проекти, ЄІБ любить описувати їх, як  “проекти відновних джерел енергії,” і  таким чином класифікує їх, як нешкідливі для навколишнього середовища,  ігноруючи часто колосальний вплив  на місцеву екологічну ситуацію та громади.

У 2005 році ЄІБ фінансував лише один  „екологічно безпечний” проект в країнах Азії або Латинської Америки —  проект гідроелектростанції Нам  Теун у Народній демократичній республіці Лаос. Цей проект називають  внеском у генеральну стратегію стимулювання безпечного для довкілля сталого розвитку в країнах-партнерах ЄС.

Однак передбачається, що проект Нам  Теун матиме серйозний негативний  вплив на життя та джерела існування  десятків тисяч лаоських селян, включаючи примусове відселення 6,200 корінних жителів, які мешкають на плато  Накай, аби звільнити місце для дамби  Нам Теун 2 та водосховища. Існування  інших 120-150 тисяч людей залежить  від річок Зе Банг Фай і Нам Теун. В ході  екологічних досліджень було проаналізовано ймовірні наслідки знищення  рибних місць, затоплення садів на берегах річок та інші згубні наслідки, які  очікуються від цього проекту .

Значна, однак часто знехтувана, частина діяльності ЄІБ — його “Глобальні  позики”. Вони забезпечують фінансових посередників — часто ними виступають крупні приватні банки у країнахклієнтах ЄІБ — коштами, які ті можуть  надавати як субкредити місцевим замовникам проектів. За таких обставин  важко отримати доступ до документів ЄІБ чи посередників стосовно екологічних стандартів, які пов’язані з такими  крупними сумами грошей. Крім того,  місцеві посередники можуть навіть і  не знати про вимоги ЄІБ і необхідність  їх застосування.
Що можна зробити, або перетворити ЄІБ  у провідного носія екологічних стандартів?
ЄІБ повинен затвердити основні принципи природоохоронної та соціальної політики і виробити обов’язкову для виконання політику діяльності  на основі європейського законодавства і міжнародних конвенцій, які б чітко регламентували для внутрішнього персоналу банку, його клієнтів та зацікавлених сторін, яких саме стандартів він зобов’язаний  дотримуватися, і які процедури прийняті для оцінки  дотримання проектами цих стандартів  .ЄІБ повинен створити ефективні механізми моніторингу та нагляду, забезпечення дотримання і застосування коригуючих дій. Оцінка впливу проекту на навколишнє середовище  повинна стати обов’язковою частиною процесу прийняття рішень ЄІБ до того, як він буде затверджений  Радою керуючих . ЄІБ повинен найняти спеціальних людей з відповідними фаховими знаннями для того, щоб вони вирішували екологічній питання і забезпечували ефективне  навчання, належну бюджетну підтримку, встановлювали чіткі рамки звітності та вироблять внутрішню  структуру мотивації, яка стимулюватиме дотримання  природоохоронних стандартів.  ЄІБ повинен гарантувати, що всі майбутні фінансовані проекти сприятимуть сталому розвитку і повинен  згортати підтримку тих проектів, які по своїй суті несумісні з пом’якшенням бідності й сталим розвитком,  такі як:
• проекти, які передбачають значне перетворення або погіршення ключових природних середовищ,  підтримують руйнівне використання природних ресурсів, або передбачають виробництво заборонених  речовин, або речовин, виробництво яких має припинитися найближчим часом, • крупні гірничо-видобувні проекти, котрі не відповідають рекомендаціям „Огляду добувних галузей  промисловості” Світового банку, • великі греблі, які не відповідають рекомендаціям Всесвітньої комісії по греблям, • проекти у сфері викопних видів палива і атомної  електроенергетики, а також авіаційні проекти • великомасштабні промислові плантації дерев та  с/г рослин паливного спрямування.