Проблеми Соціальної політики в ЕС

 

Соціальна політика не може перебувати на узбіччі в Європі. Вона є центральною підвалиною політики і символом соціальної згуртованості. Усі  європейські суспільства сьогодні переживають далекосяжні  зміни, що здебільшого є наслідком трьох ключових чинників: нових технологій, демографії та глобалізації. Зміни,  що відбуваються, призводять до нових соціальних загроз, а  також змін рамкових умов соціальної політики.
Щоб бути життєздатною в майбутньому, соціальна політика повинна бути в змозі реагувати на подібні зміни, тобто  розвивати далі свій зміст та інструменти. Це стосується як  національної, так і загальноєвропейської соціальної політики.
Якщо уважно поглянути на  Європу, то можна дійти висновку: цілком очевидно у всіх  країнах-членах ЄС прийшли до розуміння того, що подальший розвиток національних соціальних систем є необхідним. Уже з огляду на існуючі дефіцити зрозуміло, що  збереження теперішнього статус-кво є неможливим. На  це вказав Тоні Блер, який зініціював дебати з приводу  європейської соціальної моделі під час  британського головування в ЄС своєю провокативною констатацією того, що з моделлю, яка прирікає 21 мільйон  європейців на безробіття, не все гаразд. Окрім питань про  безробіття, наші соціальні держави повинні собі відповісти  й на інші критичні запитання :

• Чому одна п’ята  учнів не може опанувати основ  письма, читання та рахування?
• Чому кожна шоста молода людина залишає школу, не  отримавши жодного свідоцтва про освіту?
• Чому бідність позбавляє кожну п’яту дитину шансів  на справедливий старт; чому освітній рівень батьків є  вирішальним при отриманні їхніми дітьми шансів на  освіту?
• Чому 16% європейського населення наражається на  ризик фінансової бідності?
• Чому в деяких країнах – членах ЄС догляд за дітьми  поза межами сім’ї перебуває на такому низькому рівні,  хоча існує чіткий взаємозв’язок між легким доступом  до дитячих закладів, з одного боку, і більш високим під впливом глобалізації. 

За соціальні  виклики нашого часу не можна покладати всю відповідальність лише на глобалізацію.
Глобалізація посилює і пришвидшує певні тенденції, з якими  проте доводиться мати  справу і без неї. Для прикладу тут можна назвати скорочення традиційних робочих місць у виробничому секторі. Причиною його  є передусім автоматизація, яка є наслідком технологічних  змін.

Очевидним є також те, що чинник демографічних змін  уже сам по собі є великим викликом: затяжний низький  рівень народжуваності в Європі, стрімке зростання кількості людей літнього віку, необхідність приймати все  більшу кількість мігрантів неминуче призведуть до нового  формулювання змісту та цілей соціальної моделі.