Соціальна політика ЕС- вибір орієнтиру

 

Оскілька сучасна соціальна політика  базується на розв’язанні вже наявних проблем, то майбутня  соціальна політика, повинна мати активний характер, активувати певні явища й запобігати деяким явищам. Вона повинна бути спрямована на те, щоб із  самого початку запобігати хворобам, безробіттю, неосвіченості та бідності, щоб більше інвестувати в людей і їхній  потенціал.

Це кредо повинне бути нам орієнтиром у майбутньому. Проілюструємо це на п’яти прикладах:
• По-перше, підтримка молодих людей. Сьогодні   знаємо, що підвалини життєвих шансів певної людини    закладаються в її дитинстві. Зелене світло загорається  перед тією дитиною, яка в перші роки життя засвоїть базові навички мовлення та рахування. У майбутньому вона буде краще і швидше все розуміти. Саме  тому таке велике значення має турбота про дітей у  ранньому віці. Сприяння розвитку дітей у ранньому  віці є інвестицією в їхнє майбутнє. При цьому ми, звичайно, не повинні забувати про те, що освіта і весь  освітній шлях молодої людини повинні відкривати їй  рівні шанси і пізніше, аж до отримання професії.

• По-друге, рівність шансів для жінок та чоловіків.
Ми і надалі маємо багато перешкод на шляху активної участі жінок у ринку праці, а також у соціальному  житті і різницю між заробітками жінок та чоловіків,  яка становить у Європі близько 15%. Крім того, як правило, головна відповідальність при догляді за дітьми  чи членами сім’ї похилого віку лягає на плечі жінок.  Лише за допомогою вирівнювання шансів жінок і  чоловіків вдасться досягти

• По-третє, підтримка підходу, зорієнтованого на життєвий цикл. У світі праці сучасності та майбутнього працівники рідко коли матимуть прямолінійну професійну  дорогу. Натомість протягом життя вони все частіше  змінюватимуть свій професійний статус: фази професійної діяльності змінюватимуться відповідно до фаз  отримання освіти та підвищення кваліфікації, пошуку  роботи, а також такими періодами, коли людина залишається поза ринком праці через необхідність опіки   над близькими людьми. З огляду на це Єврокомісія  разом із країнами – членами ЄС розробила концепцію «флексік’юріті» (flexicurity), яка повинна гарантувати працівникам і підприємствам нові гнучкі форми  праці й безпеку. З цією метою було поєднано чотири  елементи: гнучкі форми працевлаштування і гнучку  організацію праці; активні дії на ринку праці; стратегію навчання впродовж всього життя та сучасний і  відповідний соціальний захист. ”Флексік’юріті” означає також допомогу людям у перехідний період, тобто  допомогу тим, хто входить на ринок праці або залишає його, а також людям, які змінюють місце роботи  або форму зайнятості. Кожен повинен мати мати впродовж таких перехідних періодів гарантоване соціальне  забезпечення, а ці переходи повинні тривати якомога  менше. До того ж “флексік’юріті” може надати людям  тієї гнучкості, якої вони потребують для поєднання  сімейного життя з професійним.

• По-четверте, інтеграція іммігрантів. При цьому тут  не йдеться про вибір між Європою з іммігрантами чи  Європою без них, а тільки про вибір між хорошим і  поганим регулюванням міграційних та інтеграційних  процесів. Важливим є те, щоб ті особи, які приїжджають до Європи, могли відповідно в неї інтегруватися.  Успішна інтеграція стане можливою лише тоді, коли  Європа інтегрує іноземців економічно, культурно та  соціально.

• По-п’яте, боротьба з дискримінацією. Наші суспільства стають усе більш гетерогенними вже лише з  огляду на демографічне старіння. Оскільки середній   рівень життя в Європі наближається до магічної позначки у 80 років, усе частіше в дітей є не лише дідусь  та бабуся, але й прадідусь та прабабуся. Частка людей  літнього віку серед населення зростає. Це означає,  що  суспільство стає все більш неоднорідним,  коли йдеться про вік і життєвий досвід. До цього слід  додати культурне та релігійне розмаїття, що є наслідком міграції. Без визнання різноманітності Європа в  майбутньому не зможе достатньою мірою використовувати свої можливості.