Статутні капітали комерційних банків

 

Особливим проявом слабкості банківського сектора на Україні були вимоги стосовно статутного капіталу. Статутний капітал банків становив частину власних фондів кожної банківської установи. Власні фонди виконують різні функції в банківському підприємстві, а зокрема страхують його від ризику, повíязаного з банківськими операціями.  З точки зору правління банку розмір його власних фондів становить фактор навíязаний банківським наглядом,  що визначає масштаб проведеної діяльності банку з урахуванням врегульованих ризиків (відносно капіталу).  Додатково статутний капітал визначає мінімальний поріг входження нових обíєктів на ринок банківських послуг. Поряд з іншими умовами отримання ліцензії він забезпечує легке заснування нового банку. В тих державах,  де умови для цього є ліберальними,  а мінімальний рівень статутного капіталу є низьким,  існують сприятливі обставини для утворення великої кількості маленьких і слабких банків. В такій ситуації підвищення мінімуму статутного капіталу для новостворених та вже діючих банків стає єдиним з ефективних інструментів зменшення їхньої кількості а також вимушеної консолідації роздрібненого банківського сектора.
На початку 90-х років на Україні обовíязковий мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений ще в Радянському Союзі становив 5 мільйонів рублів. Разом із зростанням інфляції і введенням власної валюти  (купоно-карбованців), цей мінімальний розмір зріс з 50 мільйонів карбованців в першій половині 1992 року до 500 мільйонів наприкінці цього року.

Прикладались зусилля для утримання мінімального розміру визначеного в національній валюті на рівні 500 тисяч USD. Однак, в результаті інфляції у 1993 році цей мінімум понизився до 100 тисяч USD. Реальна вартість статутних капіталів діючих банків зменшилася ще більше, що значно вплинуло на декапіталізацію цього сектора в 1992 ñ 1994 роках.  На той час вимоги до мінімального статутного капіталу зросли з 500 мільйонів карбованців до 2 мільярдів карбованців. В липні 1993 року НБУ підняв мінімальний капітал для банків, які мають ліцензію на операції з іноземною валютою до 4 мільярдів крб. Всі банки мали виконати нові вимоги до початку 1994 року.  Однак,  на практиці,  існуючим банкам дозволено проводити подальшу діяльність,  не дивлячись на те,  що вони розпоряджалися значно нижчими капіталами. Статутні капітали, внесені в державній валюті банками, які отримали ліцензію раніше,  піддалися швидкому зменшенню.  В перерахунку на USD мінімум капіталу для банків з державною ліцензією, отриманою в 1992 році мав вартість близько 3 тисяч долларів у 1994 році.

Фактичний рівень статутних капіталів а також ступінь декапіталізації власних коштів комерційних банків в першій половині 90-х років ілюструють такі дані:
В кінці 1994  року на Україні діяло 228  банків.  Сума їхніх статутних фондів становила 87 мільйонів гривень. Середній розмір статутного фонду одного банку дорівнював близько 400  тисячам гривень  (що дорівнює неповним 200  тисячам ЕСU). Щоб краще продемонструвати сильну фрагментаризацію і роздроблення української банківської системи,  поділимо тодішні банки на три групи . До першої групи зараховано два державні банки  (ощадний та експортно-імпортний) а також три колишні державні банки  (Промінвест, Україна, Укросоцбанк). Другу групу утворюють 88 середніх та малих приватних банків. Третя група ñ це 127 дуже маленьких приватних банків.
Як випливає з таблиці 2, в першій половині 90-х років деякі галузеві банки на Україні мали статутний капітал,  розмір якого перевищував мінімальні європейські вимоги (5 мільйонів ECU). В 1994 році було тільки два таких банки.

В 1995  році ñ  сім банків.  Решта понад 95%  банків розпоряджалася статутним капіталом в розмірі далеким від тих норм. У 1995 році 156 банків  (тобто 75%). розпоряджалися статутним капіталом менше 1 мільйона ECU. Така ситуація була результатом низьких вимог до капіталу,  високої інфляції а також ліберальної політики видачі ліцензій на діяльність банків.