Європейська картина

 

Чому деякы країни Європейського Союзу досягли набагато кращих показників розвитку, ніж інші? До цієї меншості належать передусім скандинавські країни (включаючи також  держави, які не є членами ЄС, – Норвегію та Ісландію), а  також Нідерланди, Австрія і Великобританія. Скандинавські  країни водночас характеризуються найбільш розвинутими  формами європейської соціальної моделі і найвищими  квотами працюючих. Потрібно підкреслити, що держави  з позитивними темпами економічного розвитку та зі зростанням добробуту водночас є тими країнами, які виявили  найбільшу готовність до проведення реформ у соціальній  сфері, пенсійній системі, освіті, на ринку праці, а також  у застосуванні інформаційних та комунікаційних технологій.
У континентальній Європі і країнах Середземномор’я  картина інша. Німеччина та Італія характеризуються низькими темпами економічного зростання й високим рівнем  безробіття. Франції в останні роки притаманні були більш  високі темпи зростання економіки, проте рівень безробіття  серед молоді та довготривалого безробіття взагалі тут надзвичайно високий. У цих країнах поєднання жорсткого  регулювання ринків праці з сильним впливом профспілок  призводить зрештою до того, що працівник може почувати  себе досить упевнено. І навпаки, безробітним тут не позаздриш. Кількість довготривало безробітних дуже велика, і  багато людей влаштовуються на вторинних (нелегальних)  ринках праці, які не підлягають жодному державному регулюванню.

Деякі апологети слабких економічних показників  Європи стверджували, що фундаментальною проблемою  Європейського Союзу нібито є Німеччина. Варто лише  викреслити Німеччину з економічних статистичних даних,  як Європейський Союз майже зрівняється за показниками зі  Сполученими Штатами.  Те, що  Німеччина справді стоїть перед дуже важкими завданнями,  заперечень не викликає. Ще в середині 2006 року темпи  економічного зростання в Німеччині перебували на позначці “нуль”. Нині рівень безробіття перевищує 10 відсотків  (у східних федеральних землях він становить цілих 19%).

Дійсно, через те, що Німеччина така велика, усе, що  відбувається в німецькій економіці, має велике значення для решти Європи. Однак теза про те, що лише німецькими проблемами можна пояснити загальну економічну  скруту Європи, не витримує ніякої критики. Відсутність  робочих місць та низькі темпи економічного зростання –  ці фундаментальні проблеми Європи характерні не лише  для Німеччини, а й для Франції та Італії, меншою мірою  це стосується Іспанії (а зараз ще і деяких нових  країн-членів ЄС).

Колишній мотор європейського прогресу – німецько-французька вісь – протягом останніх  років перетворився з економічної точки зору на європейське гальмо.