Здійснення влади

 

Існує, напевно, згода, зрозуміла на загальному рівні, щодо головного  завдання влади, а саме турботи про спільне добро. Вона не тільки становить державний обов’язок можновладців (і тих, хто влади домагається),  але також і моральний обов’язок. Тому недбале ставлення до нього, а  особливо дії можновладців проти спільного добра слушно оцінюються  як неморальні. На думку святого Фоми Аквінського, в такому разі можна  стверджувати, що влада постала проти суспільства.
Про всякий випадок чітко треба зазначити, що ані держави, ані інші „суспільні істоти” не прагнуть вічного життя; його прагнуть люди, із яких  складаються держави і яких Бог перетворює на свою Церкву. Отже, метою політичних дій є спільне добро у теперішньому вимірі. Можливість  співпраці політичної влади з Церквою святий Фома описував у метафорі  співпраці теслі та керманича на кораблі. Вони працюють разом, але в  різних вимірах: завдання теслі полягає у зміцненні стабільності судна  та латанні пробоїн, а керманича — в тому, щоб безпечно доставити до  порту пасажирів. Ясна річ, тесля в колі своїх повноважень незалежний  від керманича і, в свою чергу, він має відмовитися від намірів підмінити  або допомогти керманичу у виконанні його обов’язків.

Майже вся людська діяльність містить у собі мистецький вимір. Найбільше непорозумінь в пошуках відповіді на питання про моральність у здійсненні влади виникає із недооцінки, або ж навпаки – абсолютизації того моменту, що здійснення влади є мистецтвом, яке, як і будьяке інше мистецтво, послуговується специфічними техніками дій, має  властиву собі автономію і вимагає таланту та відповідної підготовки.

Зазначимо, що майже кожна людська діяльність має в собі мистецький вимір, який є автономним (що не означає незалежний) відносно  морального права. Виконання кухарем, лікарем та будь-якою людиною  своєї роботи згідно з моральним законом є справою найвищої ваги. Але,  звісно, ми вчимося мистецтву кулінарії чи медицини не на лекціях з моральності. Тому абсурдно дивуватися, що мораліст, який висловлюється  на тему професійної етики кухаря або лікаря, сам не може приготувати  смачний суп або видалити апендицит.

Подібним є здійснення влади. Політик обов’язково має брати уроки  з моральності і це має відбиватися в його діяльності, але не на цих  лекціях він навчиться мистецтву мудрого і суспільно корисного відправлення влади. Так само не треба дивуватися тому, що спеціаліст з  політичної моральності може виявитися поганим міністром та бургомістром. Щоб бути добрим керівником, належить не тільки знатися  на специфічній для цієї сфери моральній проблематиці, а й навчитися  такій дрібниці, як мистецтво відправлення влади. А щоб того навчитися,  добре б мати відповідні для того здібності. Наприклад, вважається, що  одним з найважливіших для політика є мистецтво точного вгадування  прихованих намірів партнерів з політичної гри, а також передбачення різних наслідків своєї поведінки та своїх рішень. Але в якій школі тому  навчають?

Небезпечними для суспільства є дві наступні крайності. Шкідливим є  нерозуміння автономії політики, що частіше за все пов’язане з нерозумінням того, які різні і часто темні сили беруть участь у політичній грі,  і що, зважаючи на це, відповідна моральному праву повноцінна участь  у цій грі вимагає особливих вмінь. Так само шкідливим є макіавеллізм,  готовність відкидати моральні засади в ім’я політичних міркувань і водночас легковажне інструментальне звернення до цих засад.