Перспектива вирощування картоплі

Згідно статистичних даних виробництво картоплі в Україні за останні роки складало: 1990 р. – 16,7 млн. тонн,  1999 р. – близько 14,5 млн. тонн, 2006 р. – близько 17 млн. тонн.  Таким чином,  виходячи із середньої врожайності площа під картоплю в Україні в середньому становить 1,9 млн. га, з них 94% (1,6 млн. га) – в селянських господарствах, де всі роботи, крім оранки, виконуються вручну і витрачається на це понад 11  люд–год/ц,  решта площ (85–100  тис.  га) –  в колективних господарствах різних організаційних форм власності.
Урожайність картоплі в країні в середньому знаходиться в межах 100 ц/га, а загальний валовий збір становить близько 15 млн.  тонн (в сприятливі роки може досягати майже 21  млн.  тонн)  на рік,  тобто потреба в одній із найважливіших продовольчих культур в сучасних умовах практично задовольняється. До того слід додати, що щорічно до 6 млн. тонн картоплі використовується на годівлю тварин і переробку її на крохмаль і спирт.

Розроблені технології виробництва картоплі по технічному рівню не поступаються кращим світовим аналогам, але якість виконання була і залишається ще на низькому рівні,  тому ефективність картоплярства ще досить недостатня.  Хоча картопля в усьому світі вважається,  серед інших сільськогосподарських культур,  як найбільш прибуткова сільськогосподарська культура.  Проведеними розрахунками встановлено,  що якщо прибуток від картоплі прийняти за 100%,  то прибуток від ріпаку складає усього – 31,6%,  від цукрових буряків – 25%,  від озимої пшениці – 20% з одного гектара посівів.
 
Але нерентабельність картоплярства можна пояснити тим,  що основним виробником картоплі був і залишається приватний господар, тому і він, і держава не залишаються без картоплі, а отже і відношення до виробництва в колективних господарствах не таке як, наприклад, до цукрових буряків чи соняшнику. Затрати праці в селянських господарствах у 50…250  разів більші,  ніж в країнах з розвинутим картоплярством.

Застосування серійних машин  ще до цих пір  не забезпечує відповідну якість зібраних бульб. Пошкоджена поверхня бульб і прилиплі ґрунтові залишки  погіршують товарний вигляд зібраних бульб, не сприяють тривалому їх зберіганню.  Крім того, картоплезбиральні машини, які зараз застосовуються, ще є досить малопродуктивними. Науковцями  був обґрунтований вдосконалений технологічний процес роздільного збирання картоплі і запропоновано для цього такий комплекс машин:  чотирирядний копач–валкоутворювач і підбирач валків,  яким може бути дворядний картоплезбиральний комбайн. Копач валкоутворювач може формувати 4, 8 або 12 рядків. Бульби у валках просушуються, стають більш „м’якшими” і при підбиранні менше пошкоджуються, а висушені ґрунтовані залишки, що прилипли до них, в основному осипаються. При цьому зберігається природний вигляд бульб,  просушена шкірка зменшує можливість ураження бульб при тривалому зберіганні.

Також підвищується продуктивність комплексу машин:  якщо при збиранні 12  рядків дворядний комбайн і транспортний засіб роблять по 6 проходів по полю, 3- рядний –  по 4  проходи,  то 4-рядний копач робить 3  проходи,  а підбирач і транспортний засіб по одному. Тобто сума проходів становить відповідно 12, 8 і 5.  Загалом,  при роздільному і комбінованому збиранні досягається підвищення продуктивності в 2–4  рази,  зменшуються затрати праці в 2,3–3,0  рази,  енергомісткість в 1,6  рази,  пального – 1,8–2,3  рази. Випробування показали,  що пошкодження бульб копачем-валкоутворювачем становить лише 2%, а підбирачем – 1,8%, тобто в сумі 3,8%, втрати бульб відповідно 1,5 та 1,4%, що в сумі складає лише 2,9%.
 
Зараз необхідно розробити технологічний регламент до механізованих технологій,  виконуючи який,  можна досягти запланованого результату і використати ефективно все те, що вкладено в цю технологію. Розроблені машини потрібно випробовувати разом з технологічним процесом,  дотримуючись виконання технологічного регламенту.

Як показує світовий досвід,  дрібні приватні господарства по 0,05–0,5  га,  які зараз виробляють основну масу картоплі,  не можуть дати як на внутрішній,  так і на зовнішній ринок конкурентно здатну продукцію.  А тому майбутнє за більш великими спеціалізованими господарствами,  для яких розробляються і технології,  і машини.  Але найближчим часом приватні господарства ще будуть мати перевагу в картоплярстві.

Таким чином,  поставлена мета по підвищенню ефективності виробництва найважливішої технічної культури шляхом збільшення урожайності і зниження затрат ресурсів може бути досягнута на підставі розробки нових і удосконалених технологічних процесів та машин для виробництва картоплі.