ГСУ

Про методологію довідаємося… наступного рокуУ середині вересня, під час засідання сеймової Комісії національних і етнічних меншин, відбулася зустріч членів комісії та представників меншин з працівниками Головного статистичного управління (ГСУ). Її метою було обговорення результатів Національного перепису населення, що пройшов минулого року. Зустріч не виявила нічого нового в питаннях національності, етнічності, вживання рідної мови та самої методології перепису. Але підтвердилося те, що при підрахунку загального результату перепису наші складені в Інтернеті декларації не розглядалися.
Якщо поглянути з перспективи, то минулорічний перепис населення, в якому вперше можна було вказувати подвійну національну приналежність, мав для нас позитивні результати: українську національність декларувало 48 тисяч осіб, тобто значно більше, ніж 2002 р. Проте новим, тому й незвичним для нас, був метод самоперепису за допомогою Інтернету.
– Якщо оцінювати загальнопольський результат, то даний метод є ефективний, хоч на рівні ґмін, особливо для національних меншин, – це не зовсім так. А саме результат перепису на рівні ґмін для національних меншин є найважливішим, – вважає Славомир Лодзинський, директор Інституту соціології Варшавського університету.
Соціолог має рацію, адже якщо представників меншини у певному реґіоні є багато, то польське суспільство на місцях уважніше ставиться до потреб меншин. Та й ми самі тоді відчуваємо себе інакше, стаємо більш відкритими, відважніше признаємося до свого. Загалом, результати перепису для меншин є корисними, проте, як зазначали на засіданні деякі представники меншин, «важливішими від результату є правила, за якими його підраховували».
– Деякі елементи, на які ми неодноразово звертали увагу працівникам ГСУ ще до перепису (наприклад, його популяризування), не бралися до уваги. А тепер виявляється, що саме вони мали вплив на декларування своєї національності через Інтернет.
Тому не знаю, чи подані результати можна вважати вірогідними, – твердить Григорій Купріянович, голова Українського товариства у Люблині. А через те, що не було доброї реклами, деякі члени меншин могли не тільки не знати, але й взагалі боятися декларування своєї національної приналежності з огляду, наприклад, на історичні особливості реґіону, в якому проживають.
Інформацію про численність меншин у ґмінах ми отримаємо в листопаді, однак про застосовану методологію (тобто спосіб підрахунку) довідаємося щойно наступного року. Присутні на засіданні представники статистичного управління підтвердили, що самоперепис відіграє тільки допоміжну роль у кінцевому підсумку результатів. Тому постає питання: чи взагалі варто було проводити самоперепис, якщо він служить лише для перевірки методу обчислення? Із загальних ґмінних реєстрів та інших установ ГСУ отримало шість типів інформації про населення. Але серед них не було даних про національність.