Корупція, яка вбиває націю…

У тому, що корупція це абсолютно руйнівне явище, мабуть нікого  не треба переконувати – навіть тих, хто бере хабарі. Фатальні наслідки  хабарництва проявляють себе в аморальних суспільних звичаях, всеохоплюючій бідності, яка поглиблюється і стає все більш безнадійною,  зростаючих бар’єрах розвитку, у відході від суспільної діяльності людей  найбільш активних і, водночас, чесних. Країни та суспільства, у яких  корупція є поширеним явищем, не розвиваються, а у найкращому випадку – їхній розвиток суттєво сповільнений. Корупції необхідно протидіяти і це можливо. Початком такої протидії мусить бути постійне  заперечування думки, що боротьба із корупцією приречена на невдачу.

Супротив корупції має відбуватися шляхом дій всебічних, різнорідних,  які охоплюють не тільки осіб, що можуть піддатися спокусі корупції (пасивної чи активної), але і їхнє оточення, яке власною байдужістю створює  атмосферу вседозволеності. Боротися слід як з „великою” корупцією, у  якій багатомільйонні афери спустошують економіку та політику, так і  з „маленькою”, яка абсолютно природнім явищем вважає дачу хабара  міліціонеру замість сплати звичайного штрафу. Створення прозорого,  етичного та ефективного самоврядування може відбутися лише при  одночасних зусиллях багатьох суб’єктів: законодавців, правоохоронних органів, адміністрації, структур, що мають вплив на формування  громадської думки.

Три шляхи протидії корупції мають бути одночасно використані.
Перший шлях можна назвати правовим: необхідно розробити вдале  антикорупційне законодавство, створити ситуацію невідворотності  покарання за корупційні дії, тобто підвищити дієздатність міліції, прокуратури, судової системи. Другий шлях – організаційний: він вимагає  побудови прозорих структур та процедур, у яких корупція неможлива  в принципі, або ж значно ускладнена через існування чітких та однозначних процедур та регламентів. Третій шлях назвемо просвітницьким або громадським: його слід розуміти як постійну підтримку великої  публічної дискусії щодо етики та ефективності влади, введення етичної  проблематики до шкільної програми, церковних навчань, руйнування будь-яких корупційних намірів публіцистичними засобами у всіх засобах  масової інформації.