Моральний зріз політичної діяльності
Якщо ми говоримо про ґенезу етики й моралі управлінців, варто згадати, взагалі, про походження державної служби, як специфічного виду діяльності, спрямованого на втілення політики держави й реалізації, від її імені, основних соціальних і політичних програм серед громадян. Історики шукають основи формування держслужби у витоках становлення держави, як громадсько-політичної інституції.
Скажімо, в ХХ столітті до нашої ери в Древньому Шумері відбулося перше повстання за соціальну справедливість супроти державного апарату, там же з’явилися зародки двопалатного парламенту й етичних правил держслужби. Стародавня Греція і Давній Рим відіграли велику роль у більш фундаментальному формуванні етики державної служби, як прообразу управлінської еліти сучасних капіталістичних держав. Саме там піддається аналізу природа влади, у філософії зароджуються та набувають трактування поняття «влада», «взаємодія з суспільством», «роль права». Суттєвий вплив на формування поняття суспільної етики спричинили і історичні реалії формування держслужби в тій чи іншій країні.
Наприклад, німецький філософ Освальд Шпенглер, ще на початку ХХ століття вже нашої ери, окреслив культуральне походження моралі: «Існує стільки ж моралей, скільки й культур, не більше й не менше… Окрема людина може чинити морально чи неморально, робити «добро» або «зло», виходячи з правідчуття своєї культури, але теорія її просто задана наперед. У кожної культури є свій власний масштаб, термін дії якого розпочинається і закінчується разом з нею. Загальнолюдської моралі не існує».
Споконвіків нам притаманні були природні чесноти: співчуття, доброта, незлобливість, сердечність, сумління, почуття справедливості. За століття ці поняття певною мірою нівелювалися й зазнали деструктивних впливів внаслідок братовбивчих війн, державних міжусобиць чи соціальних катаклізмів. Становлення нашої державності наприкінці характеризується безкомпромісною політичною боротьбою за владу, утворенням мафіозно-олігархічних угруповань, нехтуванням політичними правами і свободами громадян.
Цікаво, що серед причин такого стану справ часто називають значне поширення корупції в державі і суспільстві. Як зазначає у своїй книзі «Корупція – корозія влади» дослідник цього явища Микола Мельник: «У конкретних корупційних проявах, як у дзеркалі, знаходить відображення психологія конкретних індивідуумів, у корупції як соціальнополітичному явищі відбивається психологія соціальних груп і всього суспільства».
Корупція не може існувати поза межами влади. Похідним моментом корумпованих відносин є наявність у суб’єкта корупції владних повноважень. Як зазначив один із дослідників, «влада корумпує, а абсолютна влада корумпує абсолютно…». В абсолюті власної безкарності влада запустила щупальці корупційного спрута чи не в кожну суспільну галузь. «Зараз дійшло до того, що майже жодне питання, яке органи державного управління різного рівня на підставі чинного законодавства мусять вирішувати згідно з заявами громадян на їхню користь, не вирішується без прямого чи закамуфльованого хабарництва. Але й хабарництво – це тільки один вид злочинної діяльності, який порушує права і свободи громадян, при чому порушує не лише відносно конкретних громадян, а навіть стосовно загальних інтересів народу, оскільки як із соціально-економічної точки зору, так і з моральної негативно впливає на становище країни в цілому». Корумпованість державних службовців і можновладців – слуг народу – прямо похідна від відношення до цього явища самого народу.
