Соціальна політика ЕС- вибір орієнтиру
Оскілька сучасна соціальна політика базується на розв’язанні вже наявних проблем, то майбутня соціальна політика, повинна мати активний характер, активувати певні явища й запобігати деяким явищам. Вона повинна бути спрямована на те, щоб із самого початку запобігати хворобам, безробіттю, неосвіченості та бідності, щоб більше інвестувати в людей і їхній потенціал.
Це кредо повинне бути нам орієнтиром у майбутньому. Проілюструємо це на п’яти прикладах:
• По-перше, підтримка молодих людей. Сьогодні знаємо, що підвалини життєвих шансів певної людини закладаються в її дитинстві. Зелене світло загорається перед тією дитиною, яка в перші роки життя засвоїть базові навички мовлення та рахування. У майбутньому вона буде краще і швидше все розуміти. Саме тому таке велике значення має турбота про дітей у ранньому віці. Сприяння розвитку дітей у ранньому віці є інвестицією в їхнє майбутнє. При цьому ми, звичайно, не повинні забувати про те, що освіта і весь освітній шлях молодої людини повинні відкривати їй рівні шанси і пізніше, аж до отримання професії.
• По-друге, рівність шансів для жінок та чоловіків.
Ми і надалі маємо багато перешкод на шляху активної участі жінок у ринку праці, а також у соціальному житті і різницю між заробітками жінок та чоловіків, яка становить у Європі близько 15%. Крім того, як правило, головна відповідальність при догляді за дітьми чи членами сім’ї похилого віку лягає на плечі жінок. Лише за допомогою вирівнювання шансів жінок і чоловіків вдасться досягти
• По-третє, підтримка підходу, зорієнтованого на життєвий цикл. У світі праці сучасності та майбутнього працівники рідко коли матимуть прямолінійну професійну дорогу. Натомість протягом життя вони все частіше змінюватимуть свій професійний статус: фази професійної діяльності змінюватимуться відповідно до фаз отримання освіти та підвищення кваліфікації, пошуку роботи, а також такими періодами, коли людина залишається поза ринком праці через необхідність опіки над близькими людьми. З огляду на це Єврокомісія разом із країнами – членами ЄС розробила концепцію «флексік’юріті» (flexicurity), яка повинна гарантувати працівникам і підприємствам нові гнучкі форми праці й безпеку. З цією метою було поєднано чотири елементи: гнучкі форми працевлаштування і гнучку організацію праці; активні дії на ринку праці; стратегію навчання впродовж всього життя та сучасний і відповідний соціальний захист. ”Флексік’юріті” означає також допомогу людям у перехідний період, тобто допомогу тим, хто входить на ринок праці або залишає його, а також людям, які змінюють місце роботи або форму зайнятості. Кожен повинен мати мати впродовж таких перехідних періодів гарантоване соціальне забезпечення, а ці переходи повинні тривати якомога менше. До того ж “флексік’юріті” може надати людям тієї гнучкості, якої вони потребують для поєднання сімейного життя з професійним.
• По-четверте, інтеграція іммігрантів. При цьому тут не йдеться про вибір між Європою з іммігрантами чи Європою без них, а тільки про вибір між хорошим і поганим регулюванням міграційних та інтеграційних процесів. Важливим є те, щоб ті особи, які приїжджають до Європи, могли відповідно в неї інтегруватися. Успішна інтеграція стане можливою лише тоді, коли Європа інтегрує іноземців економічно, культурно та соціально.
• По-п’яте, боротьба з дискримінацією. Наші суспільства стають усе більш гетерогенними вже лише з огляду на демографічне старіння. Оскільки середній рівень життя в Європі наближається до магічної позначки у 80 років, усе частіше в дітей є не лише дідусь та бабуся, але й прадідусь та прабабуся. Частка людей літнього віку серед населення зростає. Це означає, що суспільство стає все більш неоднорідним, коли йдеться про вік і життєвий досвід. До цього слід додати культурне та релігійне розмаїття, що є наслідком міграції. Без визнання різноманітності Європа в майбутньому не зможе достатньою мірою використовувати свої можливості.