Здійснення влади
Існує, напевно, згода, зрозуміла на загальному рівні, щодо головного завдання влади, а саме турботи про спільне добро. Вона не тільки становить державний обов’язок можновладців (і тих, хто влади домагається), але також і моральний обов’язок. Тому недбале ставлення до нього, а особливо дії можновладців проти спільного добра слушно оцінюються як неморальні. На думку святого Фоми Аквінського, в такому разі можна стверджувати, що влада постала проти суспільства.
Про всякий випадок чітко треба зазначити, що ані держави, ані інші „суспільні істоти” не прагнуть вічного життя; його прагнуть люди, із яких складаються держави і яких Бог перетворює на свою Церкву. Отже, метою політичних дій є спільне добро у теперішньому вимірі. Можливість співпраці політичної влади з Церквою святий Фома описував у метафорі співпраці теслі та керманича на кораблі. Вони працюють разом, але в різних вимірах: завдання теслі полягає у зміцненні стабільності судна та латанні пробоїн, а керманича – в тому, щоб безпечно доставити до порту пасажирів. Ясна річ, тесля в колі своїх повноважень незалежний від керманича і, в свою чергу, він має відмовитися від намірів підмінити або допомогти керманичу у виконанні його обов’язків.
Майже вся людська діяльність містить у собі мистецький вимір. Найбільше непорозумінь в пошуках відповіді на питання про моральність у здійсненні влади виникає із недооцінки, або ж навпаки – абсолютизації того моменту, що здійснення влади є мистецтвом, яке, як і будьяке інше мистецтво, послуговується специфічними техніками дій, має властиву собі автономію і вимагає таланту та відповідної підготовки.
Зазначимо, що майже кожна людська діяльність має в собі мистецький вимір, який є автономним (що не означає незалежний) відносно морального права. Виконання кухарем, лікарем та будь-якою людиною своєї роботи згідно з моральним законом є справою найвищої ваги. Але, звісно, ми вчимося мистецтву кулінарії чи медицини не на лекціях з моральності. Тому абсурдно дивуватися, що мораліст, який висловлюється на тему професійної етики кухаря або лікаря, сам не може приготувати смачний суп або видалити апендицит.
Подібним є здійснення влади. Політик обов’язково має брати уроки з моральності і це має відбиватися в його діяльності, але не на цих лекціях він навчиться мистецтву мудрого і суспільно корисного відправлення влади. Так само не треба дивуватися тому, що спеціаліст з політичної моральності може виявитися поганим міністром та бургомістром. Щоб бути добрим керівником, належить не тільки знатися на специфічній для цієї сфери моральній проблематиці, а й навчитися такій дрібниці, як мистецтво відправлення влади. А щоб того навчитися, добре б мати відповідні для того здібності. Наприклад, вважається, що одним з найважливіших для політика є мистецтво точного вгадування прихованих намірів партнерів з політичної гри, а також передбачення різних наслідків своєї поведінки та своїх рішень. Але в якій школі тому навчають?
Небезпечними для суспільства є дві наступні крайності. Шкідливим є нерозуміння автономії політики, що частіше за все пов’язане з нерозумінням того, які різні і часто темні сили беруть участь у політичній грі, і що, зважаючи на це, відповідна моральному праву повноцінна участь у цій грі вимагає особливих вмінь. Так само шкідливим є макіавеллізм, готовність відкидати моральні засади в ім’я політичних міркувань і водночас легковажне інструментальне звернення до цих засад.
