ЗДОРОВ’Я НАРОДУ УНРАЇНИ

Сьогодні, в незалежній Україні, у час непростого становлення державності, УЛТ є небайдужим до стану охорони здоров’я нашого населення.

Здоров’я нації – один із найважливіших елементів національної безпеки, передумова суверенного розвитку держави. Чим багатшим своїм здоров’ям буде кожен із нас, тим багатшими будуть наше суспільство і держава. Здоров’я – це багатство людини, яке не йде у ніяке порівняння з величиною банківського рахунку, кількістю рухомого та нерухомого майна, а здоров’я нації є ціннішим за величину ВВП, розміри бюджету тощо. Цю аксіому повинні розуміти всі – від асенізатора до академіка, від пенсіонера до Президента. Маємо постійно усвідомлювати, ш,о від рівня здоров’я населення залежать усі інші ознаки величі держави, її місце у світовому рейтингу.

Немає сумнівів у тому, що кожен прагне жити довго та бути здоровим, жити у багатій суверенній країні. Та чи дійсно хочемо того ми всі разом і що робимо для цього?

Користь від здоров’я кожного є спільною для всіх, оскільки таким чином: по-перше, забезпечується економічна та оборонна могутність держави; по-друге, оптимізується функціонування системи охорони здоров’я; по-третє, зростає життєвий рівень кожного, адже здорова людина не буде змушена витрачати кошти (часом, доволі значні) на лікування. Світова практика свідчить, що найефективнішими інвестиціями є інвестиції в охорону здоров’я населення країни! На жаль, реалії життя свідчать про все ще недостатнє розуміння цих істин.

[box color=”white” icon=”eye”]У нашій державі на охорону здоров’я (а точніше – на надання медичної допомоги хворим) з року в рік виділяється вкрай недостатньо коштів – лише близько 3,5 відсотків від ВВП, що, за градацією ВООЗ, вважається критично низьким рівнем фінансового забезпечення медицини. За величиною коштів, які виділяються на охорону здоров’я одного українця, наша держава знаходиться на 110 місці у світі. Середньоєвропейський показник фінансування медицини становить 6-7 відсотків ВВП. При цьому не є секретом те, що ефективність використання коштів на охорону здоров’я українців є недостатньою, про що свідчить 224 місце України у світі за рівнем смертності населення.[/box]

Водночас вітчизняна система охорони здоров’я впродовж багатьох років знаходиться у стані перманентного реформування, в процесі якого приймаються різні національні та загальнодержавні програми (згадаймо “Пульс нації”, “Здоров’я нації” тощо), які широко рекламуються і… стають набутком історії; де постійно щось скорочується чи розширюється і Т.П., а частота змін міністрів охорони здоров’я може скласти конкуренцію частоті змін пір року.

Однак, найбільшим недоліком нашої медицини бачиться низький рівень профілактичної роботи, практична відсутність науково обґрунтованого санітарного просвітництва, яке віддано на відкуп рекламним агенціям та “цілителям-саморекламістам”. Зійшла нанівець колись потужна система диспансеризації населення, внаслідок чого замість системи ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я маємо систему ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ! Чи не звідси високий рівень дитячої захворюваності, висока – в межах 40-50 відсотків – кількість патологічних пологів та інші серйозні медичні проблеми загальнонаціонального характеру? Адже, приміром, серед випускників шкіл здоровими є лише близько 10 відсотків підлітків, і все проблемнім стає комплектування армії здоровими рекрутами. Підтвердженням цього і водночас дуже позитивним явищем є те, що високі владні структури за останні місяці почали вживати суттєві заходи для виправлення ситуації зі станом здоров’я дитячого населення. Прийнято відповідні постанови щодо проведення обов’язкових медоглядів школярів, коригування харчового раціону в шкільних їдальнях та буфетах. Але все це – лише перші кроки на шляху до оздоровлення підростаючого покоління та всього населення.

Не можна не відзначити і “внесок” самого населення в таку ситуацію, що склалася. Широкі верстви населення, задурені надзвичайно потужною рекламою лікувальних засобів та послуг різних шарлатанів від медицини, ревно сповідують самолікування. З іншого боку, популярність самолікування свідчить і про гостроту проблеми доступності медичної допомоги. Маємо вкрай небезпечну тенденцію до зростання наркоманії, палшня та підліткового алкоголізму, збільшення питомої ваги несприятливих для здоров’я продуктів харчування, неякісної питної води тощо.
Через фінансові та організаційні проблеми “пробуксовують” програми боротьби з епідеміями соціально небезпечних інфекцій. Водночас, на відміну від переважної більшості країн, у нас все ще існує “совковий атавізм” у вигляді лікувально-профілактичних закладів для високопосадовців, практикується лікування їх за кордоном. Можливо, що першим, хай невеликим кроком до покращання ситуації у вітчизняній медицині, стала б відмова від цього.

Сьогодні спостерігаємо всі ознаки того, що наша медицина є серйозно хворою на хронічну неспроможність забезпечити достойний рівень здоров’я населення.
Схема лікування цієї тривалої недуги вбачається у невідкладному проведенні комплексу заходів, які б передбачали:

[quote type=”large” align=”left”]

1)    акцентування роботи медиків на охороні здоров’я населення шляхом радикального посилення профілактичної діяльності у різних її аспектах, головно шляхом масштабної диспансеризації; визначення якості та ефективності роботи первинної ланки системи охорони здоров’я за питомою вагою здорових осіб серед контингенту, закріпленого за кожним сімейним лікарем;

2)    радикальне покращання якості лікувальної роботи, насамперед завдяки забезпеченню доступності медичної допомоги для кожного потребуючого, особливо у фінансовому відношенні;

3)    фінансування медицини – як пріоритетної галузі – на рівні світових стандартів, що буде передумовою реального виконання перших двох пунктів, із врахуванням можливості повноцінного впровадження страхової медицини (це полегшить навантаження на державний бюджет), залежно від покращання економічної ситуації в державі.

[/quote]

Слід зазначити, що суттєвий вплив на рівень здоров’я українців має і ситуація, яка складається на вітчизняному фармацевтичному ринку, а це вимагає окремої розмови. Тож сподіваємось почути думки наших читачів щодо їхнього бачення шляхів вирішення проблем здоров’я населення України.