Утворення Департаменту нагляду НБУ

Департамент нагляду в НБУ був створений в травні 1991 року шляхом перетворення існуючого на той час Департаменту координації діяльності комерційних банків в Департамент банківського нагляду. Фактично,  департамент розпочав свою діяльність з 1992 року. Через рік укомплектовано відповідні кадри.  Тим часом робота департаменту концентрувалася на вирішенні суперечок, які виникали між банками та їхніми клієнтами, а також на роботі над системою звітності комерційних банків для центрального банку.
Тільки в 1993 і 1994 роках банківський нагляд почав активне спостереження за ситуацією в банківському секторі і оцінення діяльності комерційних банків.

Значні зміни в його діяльності настали в 1995  та 1996  роках.  Запровадження критеріїв оцінок та нормативів ризику, а також зобовíязання банків до систематичного надання даних про сумнівні та безнадійні кредити прояснили становище частини комерційних банків. Банківський нагляд мав, однак, обмежений доступ до контролювання великих колишніх державних банків.

Департамент банківського нагляду в першу чергу зайнявся опрацюванням нових правил ліцензування комерційних банків.  По-перше,  значно підвищено мінімальний розмір статутного капіталу.  Встановлено,  крім того,  що статутний капітал може походити винятково з грошових коштів пайовиків,  виплачених в національній валюті.  Він не може походити з бюджетних коштів,  кредиту або займів. До його складу не можна зараховувати суму постійних коштів, внесену засновниками.  Крім того,  вимагались документи,  які б підтверджували фінансове становище засновників,  кваліфікацію кандидатів до правління банку та наявність необхідного устаткування. Необхідно було також представити проект статуту, обгрунтувати доцільність заснування нового банківського закладу, а також запрпонувати бізнес-план та прогноз діяльності.
Збільшення вимог для видачі нових ліцензій на банківську діяльність не розвíязувало однак проблем вже діючих комерційних банків.  В спадок від ліберальної ліцензійної політики першої половини 90-х років залишилися комерційні банки з дуже низькими статутними капіталами.  Тому збільшення статутного капіталу повинно було стосуватись і вже функціонуючих банків.

Робота в банківському нагляді в наступні роки концентрувалася на опрацюванні системи нормативів обовíязкових для комерційних банків. Перший повний набір обовíязкових норамативів для всіх банків зíявився в 1996  році у формі Інструкції  10. Другий, опрацьований на підставі досвіду, набутого при застосуванні Інструкції 10 виконується з квітня 1998 року.

Організаційна структура нагляду була розбудована по мірі виникнення потреб і проблем банківського сектора.  Спочатку виокремились відділи ліцензування і реєстрації комерційних банків,  інспекції на місцях,  зовнішнього нагляду, а також відділ методології та координації. В 1996 році утворився відділ проблемних банків. Нарешті, в 1999 році постав відділ великих банків, а також відділ контролю закордонної діяльності банків.