ВОЛОДИМИР СІКЕВИЧ

Шановні читачі! Пропонуємо вашій увазі нову рубрику, де подаватимемо окремі архівні матеріали з діяльності першого українського дипломатичного представництва в Угорщині – Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині (1919-1924 рр.) а також звіти про роботу сучасної амбасади України в УР. В цьому номері друкуються спогади другого українського посла в Угорщині його екселенції генерал-хорунжого Володимира Сікевича.

Українська Дипломатична Місія в Угорщині дістала в березні 1922 року від Голови Угорської Держави адмірала Горті слідуюче запрошення на французькій мові ( Голова Угорської Держави й Пані Миколаєва де Горті просять Пана Володимира Сікевича, керуючого справами Дипльоматичної Місії Української Республіки й Пані Сікевич зробити їм честь і провести з ними вечір у Королівському Палаці в суботу, 18 березня, 1922 о пів до десятої).
Це було перший раз на Угорщині, що українська Місія дістала запрошення від Голови Держави на офіційний раут (прийняття) на рівні з дипльоматичними представниками всіх інших держав.

В дев’ятій годині вечером 18 березня до готелю Британія, в якому тоді знаходилась наша місія і в якому також мешкав і я з родиною, приїхало « урядове » авто, щоби відвезти нас на раут у королівський палац. Почавши від будинку міністерства закордонних справ, аж до палацу стояли шпалерами війська. На вулицях товпилося багато народу, який понаїздив до столиці, щоб привітати голову держави з днем його народин. Скрізь чути народний гимн. Авто за автом, карета за каретою везуть запрошених гостей до ясно тисячами вогнів освіченого палацу в Буді. Черговий вістун відчиняє всім двері, а вартові старшини відводять гостей до кімнат, в яких гості скидають плащі й зараз же передають їх імена на другий поверх. Всюди розкішні цвіти, мягкі килими. По обох боках широких сходів стоять вартові в історичних строях. На перших, дольних, східцях двох темних як бронза вояків одягнені в перший « військовий однострій: леопардові шкури через одно плече, в руках списи, за плечима лук і стріли. За ними далі в гору мадярські військові однострої ріжних часів. На другому поверху нас зустрів вартовий адютант і повів до величезної салі, де у дверей стояв в уніформі адмірала. Голова Держави з своєю дружиною й чаруюче привітно поздоровався з нами. Саля вже кишить вельможним панством. Присутними є весь дипльоматичний корпус, весь генералітет, все вище духовенство. Всюди видко блискучі офіцерські однострої, поважні сутани священиків, елегантні фраки, пишні строї дам. Багато старих сивоволосих бабунь з голими плечима, ергетами, діямантами ; кілька молодих панночок в гарних, але майже суворого крою бальових суконках.  Заля гудить як улій бджіл. Чути ріжні чужинецькі мови, але найбільше француської й німецької. Поміж присутними виділяються Ерцгерцог Йосип з Ерцгерцогинею Софією й папський нунцій кардинал Скіопа. Ведемо представити в перший раз ерцгерцогам нашу доньку Наталку. Ерцгерцогиня дуже мило балакає з нею кілька хвилин, перше як все запитала, чи вона воліє говорити по-француськи чи по німецьки.
Точно в девятій адмірал і пані Горті покинули своє місце коло дверей і почали обходити гостей обмінюючись з кожним хоть пару словами. Почався концерт чаруючої мадярської музики.

Ювілейна памятка з нагоди пятдесятої річниці військової служби та двадцятилітньої праці для української державности його екселенції генерал-хорунжого Володимира Сікевича, члена 1, 11, й 111 Українського військового з’їзду, бувшого Коменданта 3-го Гайдамацького полку, був. Коменданта Славянської Групи Запоріжського Корпусу і був. Голови Української дипльоматичної Місії в Угорщині. 1887-1937 Вінніпег, Манітоба : Друкарня « Українського Голосу ».